Внутрішньо переміщені українці продовжують отримувати допомогу на Дрогобиччині

Внутрішньо переміщені українці продовжують отримувати допомогу на Дрогобиччині

Внутрішньо переміщені українці, які мешкають на Дрогобиччині продовжують отримувати гуманітарну допомогу у Штабі гуманітарної допомоги при Дрогобицькій районній військовій адміністрації. Здебільшого люди отримують засоби гігієни, харчі та інші необхідні речі для домашнього побуту. 

Історії трьох вимушено переселених українок, які внаслідок російської агресії покинули рідний дім та евакуюватись на Львівщину. 

 

Людмила Кривошеєва приїхала на Дрогобиччину у квітні.  Їй  70. Людмила все своє життя прожила у місті Краматорськ  Донецької області. За фахом вона — інженер-технолог. Багато років працювала  на Слов'янському керамічному комбінаті — колишнє підприємство керамічної промисловості, розташоване в Донецькій області. Коли російські ракети почали гатити по Краматорськ та окуповувати Донеччину, жінка вирішила покинути рідну домівку. Діти та правнуки Людмили евакуювались у Хмельницьку область, а сама жінка доїхала до Дрогобича. Тут вона мешкає в одному з гуртожитків, отримує соціальну допомогу, але найбільше з усього мріє знову повернутись до рідного додому та побачитись з рідними.

 

Олександра Дьоміна народилась у Казахстані, проте більшу частину свого життя мешкала у невеликому селищі  Колодязі, що на Донеччині. Їй — 38.  У неї четверо дітей. Разом з  дітьми жінка змогла евакуюватися у  квітні, коли російські ракети гатили майже біля  її дому у рідній Донеччині. З кожним днем селище перетворювалось на згарище. Тому довго не роздумуючи, жінка вимушено переїхали у більш безпечну частину країни — на Дрогобиччину.  На Донеччині досі залишаються її родичі та рідні, які через російську окупацію  таки не можуть виїхати та покинути територію  Донецької області.  Олександра каже: “Навіть  якщо вдома щоденно чути звуки ракет — все одно хочеться туди. Там найкраще місце на землі”. Олександра при надії, вона чекає на первістка. Попри все, сподівається, що новонароджена дитина житиме вже у новій країні — переможній та мирній.

Наталія Рижкова  народилась у Покровському районі Донецької Області.  Їй — 57.  Про свій дім жінка розповідає з трепетом, весь час нагадуючи, що мусить одного дня туди повернутись. Там, на Донеччині у жінки була власна господарка, сад, город.  А найголовніше — можливість почувати себе щасливо на рідній землі. Наталія, які  і більшість мешканців Донеччини, вирішила евакуюватись, коли російська армія щоденно захоплювала все більше територій Донецької області. Розуміючи, що не хоче жити під російською окупацією та підкорятися ворожим законам, жінка взяла з собою невелику валізу, де вмістили лиш все необхідне,  зачинила двері рідного будинку та поїхала світ за очі. Спочатку не знала, куди їде. Згодом, виявилось, що усіх евакуйованих людей везуть у Львівську область. Людмилу привези у Дрогобич. Тут вона почуває себе в безпеці. Зараз жінка має офіційний статус ВПО.

“Інколи, йду на ринок і забуду якесь слово українською. Просто не можу пригадати. Але ж ми українці, ми тут на своїй землі”, — розповідає Людмила, тримаючи у руках набір харчових продуктів та засобів гігієни. Людмила, які  всі інші внутрішньо переселені українці, найбільше мріє повернулися до додому. Та знову побачити рідний сад.

Попри те, що війна триває і російські ракети намагаються знищити українські міста,  українці не втрачають надії на перемогу. Вони впевнено вріять, що одного дня повренуться до своїх будинків та зможуть вільно жити у незалежній та сильній Україні.

Нагадаємо, з початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, у Дрогобицькому районі більше 35 тисяч біженців офіційно отримали довідку внутрішньо переміщених осіб. Переважно люди приїхали із різних регіонів України, де тривають досі активні бойові дії.

Офіційний телеграм-канал
Дрогобицької районної військової адміністрації
10:58
Використовуючи цей сайт, ви маєте погодитися з викорстанням нами файлів cookie.