У Дрогобицькій громаді перепоховали захисника зі Слов’янська, волонтера та громадського діяча Михайла Алєксєєнка
У Дрогобицькій громаді знайшов вічний спокій захисник зі Слов’янська, волонтер, учасник БУР Михайло Алєксєєнко.
Попри свій молодий вік, він займав активну громадську позицію: заснував проєкт реукраїнізації Донбасу, брав участь у Революції Гідності та у захисті Харківської ОДА від захоплення російськими сепаратистами. Його згадують як одного з найкращих випускників кафедри політології Харківського національного університету ім. Василя Каразіна. Був учасником фундацій «Тут і разом» та «Будуємо Україну разом».
З початком повномасштабної війни виїхав до Львова, де проводив активну волонтерську роботу, допомагав з розміщенням вимушених переселенців, допомагав нужденним, розвантажував гуманітарну допомогу. А з квітня 2022 року за мобілізацією долучився до лав 125-ї бригади ТрО.
Пройшов гарячі точки фронту – Харківщину, Донеччину, Луганщину. Батькам, щоб не хвилювалися, говорив, що займається патрулюванням, що у нього все добре.
«Тільки коли все трапилось, ми дізнались, що він був і у Бахмуті, і під Бахмутом. Був стрільцем, але вчився і на мінометника, і на управлінця дронами, і трошки в медичній сфері – допомагав медикам», – розповідав його тато Олег Алєксєєнко.
Друзі та знайомі згадують його як гарного лідера, небайдужого до проблем інших, відповідального, щирого та безпосереднього.
Воїн загинув під час виконання бойових обов’язків з захисту України 15 квітня 2023 року на Луганщині біля Кремінної, разом з побратимами потрапив під ворожий обстріл.
Михайло Алєксєєнко удостоєний звання «Почесний громадянин Слов’янська», ордена «За мужність» ІІІ ступеня та медалі «Захисник вітчизни» посмертно.
«Ця війна дійсно забирає найкращих. Ми ризикуємо втратити покоління майбутнього, лідерів громад. Ці люди мали б блискуче майбутнє у політиці, і завдяки освіті, і завдяки своїм цінностям. Були б майбутнім України. У таких людях, яких ми втрачаємо, ми втрачаємо й багато лідерського потенціалу, який би так знадобився Україні за умов повоєнної відбудови», – зазначила Юлія Біденко, доцентка кафедри політології ХНУ ім. Каразіна, згадуючи про Михайла.
Воїн був похований у рідному Слов’янську, проте через війну батьки не змогли повернутися додому. У Дрогобичі похована мама Героя, тож і Михайло буде перепохований на одному кладовищі з найріднішою людиною.
Щоб віддати шану захиснику, на перехрестя Героїв прибули: духовенство, заступник голови Дрогобицької РВА Ярослав Пецюх та службовці, представники Дрогобицької громади, рідні.
Вічна пам’ять Герою!
