У Верхньому Дорожеві вшанували пам'ять генерала УПА Дмитра Грицая
Сьогодні, 2 квітня, у селі Верхній Дорожів на Дрогобиччині відбулися урочистості з нагоди 116-ї річниці від дня народження політичного і військового діяча, референта Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях у 1933–1934 рр., генерала-хорунжого УПА, начальника її головного штабу Дмитра Грицая (псевдо Перебийніс).
До пам’ятного заходу долучилися мешканці села. Чин панахиди відправили священнослужителі, помолившись за усіх, хто в різні часи загинув за Україну та наш народ.
Як зазначив начальник Дрогобицької РВА Степан Кулиняк, нашому народу знову доводиться виборювати власну самостійність у війні з росією, так як це робив Дмитро Грицай.
«Сьогодні ми є послідовниками Дмитра Грицая, бо хоч пройшло майже 100 років, а суть діянь московії так і не змінилася: вбити, знищити, загарбати Україну. Дякуємо нашому земляку, що будував фундамент держави Україна, ми ж в пам’ять про нього та наступних поколінь мусимо завершити це будівництво та поставити край імперським амбіціям», — звернувся до присутніх Степан Кулиняк.
На важливості історичної постаті Дмитра Грицая наголосив також депутат Дрогобицької міської ради Михайло Здорожний та депутат Дрогобицької районної ради Андрій Сливич.
Опісля присутні поклали квіти до підніжжя пам’ятника генералу-хорунжому УПА.
Довідково:
Дмитро Грицай народився 1 квітня 1907 року та є одним з тих наших земляків, який разом зі Степаном Бандерою та Романом Шухевичем боровся за Україну як державу, а українців, як народ.
Генерал-хорунжий, керівник Головного військового штабу УПА Дмитро Грицай ще з часу навчання у Дрогобицькій гімназії був учасником «Пласту». А у 21 рік вступив до Української військової організації, а згодом до ОУН та УПА. Відтоді разом з поплічниками почалась його боротьба за Україну.
Його ув‘язнювали в концтаборах, а він по визволенню знову продовжував своє. Дмитро Грицай так і не побачив свого третього сина, який народився за місяць до його страти.
У грудні 1945 у віці 38 років за рішенням ради Проводу ОУН Дмитро Грицай вирушив до Німеччини на зустріч зі Степаном Бандерою. Там вони мали узгодити всі всі подальші дії складових частин Руху, бо розуміли, що після перемоги більшовицької армії над нациською Німеччиною, на Київ чекає захоплення та повна більшовицька окупація всієї України. А визвольний рух ОУН-УПА — тяжка збройна підпільна боротьба. Тому потрібно було боротися проти обох окупантів та діяти. Створити єдиний фронт боротьби всіх поневолених народів. Так званий антибільшовицький блок народів.
Але при переході чесько-німецького кордону Дмитро разом з побратимом потрапили у засідку чеської поліції. Через три дні органи НКВС стратили Дмитра Грицая у Празькій тюрмі.