Поняття «Дитина-Свідок» у національному законодавстві

Три мільйони дітей, які страждають від домашнього насильства, будучи свідками — це не статистичні дані, а соціологічні. Насправді таких дітей та дорослих значно більше, ніж звернень, зареєстрованих Національною поліцією України. За офіційними даними, поліція за рік реєструє понад 100 тисяч звернень за фактом насильства в сім'ї. Але до правоохоронців звертаються не більш ніж 10% постраждалих від насильства.

На жаль, у нашому суспільстві ще досі існує думка: «Якщо дитина не є безпосередньо постраждалою від насильства, з нею все добре, то це означає, що її права не порушені!». Однак багато дітей страждають від опосередкованих дій дорослих людей, а саме в випадку, коли вони є свідками (очевидцями) насильства.

Тож, сьогодні ми хочемо нагадати, що каже нам міжнародне право, національне законодавство та дитяча психологія з цього приводу.

Національне законодавство  вводить поняття  «Дитини-Свідка» у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Закон дає роз’яснення, яка дитина є постраждалою від домашнього насильства. Так стаття 1 стверджує: «дитина, яка постраждала від домашнього насильства – особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком  (очевидцем) такого насильства».

Зверніть увагу! Отже, якщо дитина вимушена спостерігати за насильством, стала свідком фізичного насильства, лайки, криків чи будь-яких інших форм насильства, вона також є постраждалою.

Постраждала дитина має всі права постраждалої особи, реалізація яких забезпечується з урахуванням найкращих інтересів дитини, її віку, статі, стану здоров’я, інтелектуального та фізичного розвитку (Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Завдання служб у справах дітей  — вберегти дитину від будь-яких проявів насильства та забезпечити дитині фізичну та психологічну безпеку.

Алгоритм дій служби у справах дітей в даному випадку визначений Порядком забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 року № 585 «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах».

Міжнародна практика з цієї теми посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Єремія проти Республіки Молдова». Так рішення Європейського суду з прав людини встановило, що в разі, якщо дитина спостерігає систематичне насильство по відношенню до одного зі своїх батьків з боку другого, вона сама є жертвою  насильства і має право на захист з боку держави.

З психологічної точки зору можна сказати, що діти, які є свідками домашнього насильства отримують справжню психологічну травму. Вони можуть відчувати себе безпорадними та неспроможними вплинути на цю ситуацію, що в подальшому матиме наслідки в дорослому житті.

Такі діти можуть відчувати сильну апатію, тривогу, їм може бути важко брати відповідальність за своє життя, вони також можуть ставати залежними та потрапляти в нездорові стосунки. Також дитина може взяти собі таку модель поведінки вираження своїх емоцій і в майбутньому сама вчиняти домашнє насильство.

Якщо ви знаєте про те, що дитина вимушена спостерігати за насильством, обов’язково реагуйте. Адже від вашого реагування залежить фізичне та психічне здоров’я дитини.