5 цікавих локацій Дрогобиччини: що про них розповідають у путівнику «Львівщина. 25 туристичних магнітів»

Наприкінці 2025 року у Львові презентували туристичний путівник «Львівщина. 25 туристичних магнітів». Видання розповідає про найвизначніші місця Львівщини та сприяє глибшому пізнанню регіону. До нього увійшли 5 туристичних магнітів, розташованих у Дрогобицькому районі.

Про які саме йдеться, що зазначають про них у путівнику та чи були зміни на цих об’єктах протягом останнього року. 

Церква Святого Юра 

Збудували церкву Св. Юра у 1656 році. Через 22 роки поруч зʼявилась стрімка дзвіниця. Обидві памʼятки зберегли свій первісний вигляд і є чудовими зразками сакрального будівництва своєї епохи. У 1980 році тут створили відділ памʼяток деревʼяної архітектури Музею «Дрогобиччина», а у 2013 році святиню внесли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

На перший погляд, це типова бойківська святиня, що має три зруби, три верхи, дах, покритий ґонтом. Як і прийнято для таких церков, силует її плавний і стрімкий водночас — ніби повторює обрис ялиці, а темна деревина світиться теплом, як старий мед. Проте є особливі деталі в архітектурі Юріївської церкви. Наприклад, арко-галереї біля входу та над бабинцем, де розташовані хори і каплиця Введення в храм Пресвятої Богородиці, до якої ведуть стрімкі сходи.

Що ще відомо: 

У 2025 році завершилася чотирирічна реставрація іконостаса церкви. Над його відновленням ретельно працювали фахівці Національного науково-дослідного реставраційного центру України. Адже іконостас, який датується 1658–1667 роками налічує 97 складових частин та п’ять ярусів і є справжнім скарбом українського сакрального мистецтва.

Також завершили реставрацію самого храму. А наприкінці року –  встановили бронзову тактильну мінікопію храму Святого Юра, поруч розмістили металеві таблиці з підписами українською та англійською, їх також продублювали шрифтом Брайля.

Безбарʼєрність:

У путівнику зазначено, що церковне подвірʼя — зелений газон, а стежка до церкви складена з нерівних плит. Вхід у святиню — доволі вузькі двері і нерівна камʼяна сходинка, тож для маломобільних груп потрібна допомога для подолання цих перешкод. Існує віртуальна екскурсія храмом. Незрячі люди мають можливість ознайомитися з памʼяткою завдяки тактильній мініскульптурі.

Дрогобицька солеварня 

“Якщо вам пощастить опинитися тут, можете з гордістю сказати, що побували на одному з найстаріших чинних підприємств Європи. Від 1390 року й донині тут видобувають сіль вручну, з турботою й шаною до традиції.

Солеварня сьогодні — це не лише виробництво, це живий музей просто неба, що подарує вам багато емоцій”. 

На території солеварні діє сувенірна крамничка, а також тут облаштований простір, де можна випити смачної соленої кави. 

Інклюзивність та безбарʼєрність

Територія солеварні частково доступна для людей з обмеженою мобільністю: прохід на основний двір, до оглядових точок і в сувенірну крамничку можливий; виробничі приміщення мають високі пороги, вузькі проходи поруч зі старовинними відкритими печами та сходи-драбини, тому відвідування всередині фактично не можливе, – значиться у путівнику.

Карпатський маяк 

“Такої споруди, з якої можна одночасно побачити два курортних містечка, відомий гірський хребет та долину річки, в Карпатах більше немає ніде. Це справжня перлина Прикарпаття, де Трускавець і Східниця біля ваших ніг, а гору Парашку і долину річки Стрий видно як на долоні. А довкола ялицево-букові ліси.

Океан краси дарує цікава металева вежа, що має чітко впізнавану естетику маяка. З її верху відкривається справді неповторна панорама на 360 градусів. Збудували Карпатський маяк у 2022 році на горі Цюхів Діл, що має 931 метр над рівнем моря. Висота споруди — 15 метрів. Її родзинка — динамічна конструкція вежі, яка дозволяє верхівці відхилятися на 7 сантиметрів, тому при сильних поривах вітру вона гойдається. Але не хвилюйтеся, усе надійно закріплено”, – значиться у путівнику. 

Вежа, на жаль, недоступна для маломобільної категорії людей. 

Східниця 

“Перша хвиля популярності «накрила» Східницю в середині XIX століття, коли тут відкрили родовища нафти і озокериту та почався їх промисловий видобуток. А от другу хвилю у

1950-х роках запустив педагог і дослідник Омелян Стоцький.

20 років він боровся за те, щоб науковці визнали місцеві джерела лікувальними і у 1976 році Східницю назвали Всесоюзним курортом. У 2005 році цей «титул» замінили на «Всеукраїнський курорт імені Омеляна Стоцького».

Насправді — це не просто курорт, а справжня скарбниця мінеральних вод, в якій заховалися майже всі відомі типи лікувальної води: «Нафтуся», залізиста, лужна, сульфатна, мікроелементна і гліцеринова”, – йдеться у путівнику. 

Інклюзивність та безбарʼєрність

Попри гірський рельєф, курорт поступово стає зручнішим для кожного: багато санаторіїв і готелів уже мають пандуси, зручні входи та ліфти, а біля найпопулярніших джерел облаштовані рівні доріжки й поручні. Маршрут до деяких свердловин і оглядових майданчиків можна подолати з дитячим візком чи на кріслі колісному.

Музей Михайла Біласа у Трускавці

“Перший в Україні прижиттєвий музей Народного художника, де кожна текстильна робота — гімн кольору, формі й любові до рідної землі.

Одна з них в самісінькому центрі Трускавця і називається «Гопляна». Вілла збудована в стилі модерн з елементами карпатського різьблення без жодного цвяха, за проєктом українського архітектора Яна Семковича у 1924-1928 роках. Власник цього дому Раймонд Ярош був власником курорту Трускавець. На фасаді будинку сьогодні розміщена присвячена йому памʼятна дошка.

Хоч останні десятиліття цей будинок асоціюють з імʼям Народного художника України, адже у 1992 році вілла «Гопляна» стала місцем, де розташувався перший в Україні прижиттєвий музей.

Понад 400 робіт Михайла Біласа, що розташовувались у віллі «Гопляна», вражають різноманіттям технік і колористикою. З багатогранної спадщини маестро художнього текстилю тут ви побачите: гобелени, верети, аплікації, ліжники, вишиті сервети, доріжки, квіткові композиції та ляльки”.

У 2025 році у музеї встановили мультимедійний інтерактивний стіл, який розмістили на другому поверсі, у головній експозиційній залі музею. Сенсорний термінал дає можливість ознайомитися з історією створення музею, життєвим та творчим шляхом Михайла Біласа, історією вілли «Ґопляна», де розміщено установу тощо.

Простір недоступний для маломобільних груп населення.

Фото основної світлини: Віктор Якушко