За повідомленням Українського інституту національної пам’яті 75 років тому, з початком наступу нацистів, радянська влада знищила у в’язницях на окупованій у 1939-му році території понад 20000 людей.
З початком радянсько-німецької війни 22 червня 1941 року тюрми, що були переповнені політичними в’язнями, стали гострою проблемою для радянської влади. Особливо – у прифронтовій зоні.
Радянська влада “вирішила” цю проблему у характерний для неї спосіб. Перші розстріли в’язнів почалися у тюрмах Західної України вже 22 червня. Одна із перших найбільш масових екзекуцій відбулася у в’язниці Луцька 23 червня 1941 року. Архівні документи свідчать, що станом на 10 червня у Луцькій в’язниці утримувалося 2117 ув’язнених: патріотично налаштована молодь, активісти ОУН, священнослужителі, інтелігенція. У доповідних записках начальнику тюремного відділення НКВД зазначається, що 23 червня, у зв’язку з бойовими діями біля Луцька, з-під варти звільнили малолітніх, “указників” і засуджених за незначні, тобто побутові злочини. Всього 84 особи. Решту розстріляли з кулеметів та закидали гранатами. Миколі Куделі пощастило вижити в тому пеклі. Його спогади зафіксовані у матеріалі співробітниці Українського інституту національної пам’яті Лесі Бондарук “Знищення в’язнів у Луцькій тюрмі. 70 років бійні НКВД”.
Знаково, що в перші години війни радянська влада розстрілювала не тільки тих, щодо кого винесла вирок про вищу міру покарання, а й засуджених до позбавлення волі і навіть тих, щодо кого слідство тільки почалося.

Із зведених даних про знищення в'язнів у тюрмах Західної України з кінця червня до початку липня 1941 кількість жертв становить понад 24 000. З них 1 200 у Дрогобичі. 

Півстоліття (з 1903 до 1959 року) будинок на вул. Стрийській, 3 у Дрогобичі був символом тоталітаризму та репресій чотирьох окупаційних режимів. На початку ХХ ст. австро-угорська влада спорудила його спеціально для цісарсько-королівського повітового суду.

У будинку в якому нині облаштовано музей, з 1939 року функціонувало Дрогобицьке обласне управління НКВД, з 1941 року — УНКГБ разом зі слідчою тюрмою; у післявоєнний час і до 1959 року — інші органи репресивно-каральних структур СРСР — МГБ, МВД, КГБ.

Утвердження тоталітарного режиму супроводжувалося масовими репресіями. Із зведених даних про знищення в'язнів у тюрмах Західної України з кінця червня до початку липня 1941 кількість жертв становить понад 24 000. З них 1 200 у Дрогобичі.

У жовтні 1990 р. у Дрогобичі розкопали, а вже 14 липня 1991 р. з почестями поховали 486 людських рештків жертв тієї пори.

12 липня 2012 року у Дрогобичі відкрито Меморіал «Тюрма на Стрийській». У 2013 було облаштовано 2-гу чергу меморіального комплексу-музею. Експозиція якого розповідає про 1 200 невинних смертей останнього тижня червня 1941 р.

Першим етапом створення Меморіалу була стіна — гранітні плити-мартиролог із викарбуваними 250 іменами жертв.