«Нехай буду я, як та роси краплинка,що немає тривкого буття, ні імені немає, невідома: як непомітно прийшла, упала, непомітно й розвивається… Нехай буду… та нехай мій труд прискорить день розцвіту моєї рідної країни» так писала про себе  Уляна Кравченко. Літературну годину  присвячену  155-ти річчю від дня народження української письменниці провели і в бібліотеці – філії села Лішня. Сценарій до свята підготували завідуюча бібліотекою - філією Віра Висятицька,  бібліотекар Христина Малик. Ведучі Роксолана Висятицька та Оля Луців ознайомили присутніх з автобіографією Уляни Кравченко.

Початок її літературної творчості припадає на 1881рік і знаменується появою невеликих творів, серед яких Івану Франку особливо сподобався вірш «Згадай мене, милий». Постать Франка стала для поетеси основою створення образу передової людини свого часу. Під впливом Каменяра залучилася і до громадської роботи. Вона брала активну участь у прогресивному русі за емансипацію жінок, у виданні жіночого альманаху «Перший вінок». Гарячу, невгамовну вдачу молодої вчительки не могли задовольнити умови, в яких проходила її педагогічна діяльність. На кожному кроці відчувалося переслідування поліції, зневажливе ставлення місцевих учителів, які вбачали у своїй праці тільки засіб для заробітку. Свої молодечі пориви душі виповідала Уляна Кравченко у віршах, де дедалі голосніше звучать душевні поривання служити своїм палким словом народові. Ще при житті поетеси були опубліковані збірки її поезій:  в 1885р. збірка «PRIMA VERA» - при сприянні І.Франка вийшла окремим виданням (38 поезій авторки), «На новий шлях»,  «Ужитті є щось», «Вибрані поезії», мемуарні статті про Франка та інші.

  Окрасою свята  були учні, які декламували її вірші: Анна Ходорівська «Думка», Андріана Пагутяк «Цвіти», Денис Федис «Про маму». Цікавинкою для всіх стали відеоролики: « Уляна Кравченко. Фотобіографія», «Це ті, хто боролись в свій час за майбутнє»,  «Це моя Україна» у виконанні Олесі Заяць.

Ми пам’ятаємо її – вчительку, поетесу, жінку-борця з твердим характером і вільнодумними життєвими поглядами. ЇЇ життєве кредо, її долею була боротьба, того заповідала й нам: « Лиш одвічної борьби, а не спокою бажаєш ти? О так! Іди дорогою тяжкою! Борись, бори! Стань в першому ряді, там, де рішаєсь душ світлих бій…».